Страсний тиждень від понеділка до суботи: яке значення в цей період мав кожний день перед Великоднем

Вели́кдень у церквах усього християнського світу має найвищий статус торжества. Свято Воскресіння Христового символізує перемогу добра над злом, життя над смертю, звільнення людини від тягаря гріхів і перехід до свободи, любові, добра, вічного життя.

Перший Вселенський Собор у Нікеї у 325 році врегулював дату святкування Великодня (це перехідне свято). Обчислення ведеться за місячно-сонячним календарем, і дата має випадати після весняного рівнодення на першу неділю після першого весняного повного місяця. На теренах України святкувати Великдень як Воскресіння Ісуса почали наприкінці першого тисячоліття із запровадженням християнства.

Останній тиждень Великого посту (наступає після Вербної неділі) називають Страсним (у православних календарях — Страсна седмиця). В цей період церков згадує події, пов’язані з Христом, — від Таємної Вечері, арешту, суду, хресного ходу до розп’яття на хресті і воскресіння. В цей час в храмах проходять спеціальні служби. Всі сім днів перед Воскресінням Христовим не святкують дні святих, не проводять вінчання і хрещення.

Паска — символ сонця, уособлює Воскресіння Христове, хліб вічного життя

— Це свято збіглося у часі з язичницьким святом весняного рівнодення, яке мало у своїй основі солярний (сонячний) культ, — пояснює Ніна Главацька, етнографиня, старша наукова співробітниця відділу виставкової роботи Національного музею народної архітектури та побуту України у Пирогові. — З роками християнський Великдень частково замінив давні язичницькі звичаї та адаптував їх. Це стосується і символіки великодніх атрибутів — паски, крашанок та писанок. В цьому році Страсний тиждень пройде з 6 до 11 квітня.

ВІДЕО ДНЯ

За біблійним сюжетом, на світанку третього дня після розп’яття Ісуса жінки-мироносиці Марія Магдалина, Діва Марія, мати Якова та Соломія прийшли до гробу Господнього, аби намастити пахучими оліями Його тіло, та побачили там відвалений камінь і порожню труну. А жінкам янгол сповістив про Воскресіння Господнє. На честь Воскресіння Ісуса Христа встановлене найбільше свято християнського богослужебного року — Великдень, або Воскресіння Христове, Па́сха). Паска як символ сонця стала уособлювати Воскресіння Христове, хліб вічного життя. Писанки ж — це про весняне відродження природи і про нескінченність життя, великодню радість і всепрощення.

Воскресіння Христа і жінки-мироносиці біля гробу. Фра Анджеліко (1440 — 1442)

РЕКЛАМА

Підготовка до Пасхи починається після Масляної впродовж семитижневого Великого посту, а особливо впродовж останнього тижня. Його називають в народі «білий», «чистий» або «страсний», «страсна седмиця». Кожен день на цьому тижні має своє призначення.

Страсна седмиця

Страсний понеділок. В цей день прибирали оселю. Ще до схід сонця матері будили дочок і починали разом порядкувати: мазали, мили, чистили лави, стіл, вікна. Потім були городні справи: до четверга треба було посіяти насіння.

У Страсний вівторок жінки золили, прали, прасували святковий одяг, провітрювали постіль, прикрашали хату новими рушниками. Чоловіки заготовляли дрова для випікання пасок.

РЕКЛАМА

У середу завершували найважливіші господарські роботи на городі, в хаті, на подвір’ї.

Чистий четвер був найважливішим днем тижня — днем весняного очищення. Називали його чистим, світлим, великим, страсним або живним. Час присвячували звичаям очищення: умиванню, обливанню, іноді купанню у річках, а також палінню четвергових вогнів і обкурюванню приміщень.

Побутувало вірування про цілющу воду у цей день (а пізніше вода втратить свою чудодійну силу). Тому треба встигнути скупатися до схід сонця, аби бути здоровим. Цікаво, що обрядове купання ще символізувало очищення перед початком польових робіт і було запорукою їх вдалого проведення. Обряд здійснювався саме на світанку — в період, що вважався найбільш вдалим для різних магічних дій. Час здійснення обряду зберігся, однак форми і зміст з часом змінилися.

Подекуди, щоб посилити цілющі властивості води, у неї опускали срібло (і щоб водилися гроші). У деяких регіонах в четвер варили вербу, а потім відваром обливалися, аби бути здоровим. Щоб позбутися хвороб, хворий, викупавшись, ніс відро води з купелі на перехрестя доріг і виливав, «щоб там усе лихо зоставалося». Тож ранком люди цього дня обережно обминали такі перехресні місця. Обережні люди ранком цього дня з хати не виходили, а як були в дорозі, то обминали перехресні дороги — «щоб хвороба не вчепилася».

РЕКЛАМА

Ще був звичай у ніч четверга палити вогні — теж для очищення. В саду і на городі збирали в купу торішнє листя, бадилля бур’янів і підпалювали. Таким чином вогні проженуть злі сили, смерть, хвороби, очистять землю і там сприятимуть врожаю.

Серед захисних обрядів є місце приготуванню «четвергової солі» в печі. Її вважали ліками від усіх хвороб. Ганчірка, в яку загортали грудку солі, вигорала в печі, а сіль зберігали до Великодня. І коли розговлялися після церкви, сіль ставили на хлібину під образами. Там сіль зберігали продовж року і допомагатиме в різні моменти.

Увечері в церкві відправляються «Страсті», а люди намагалися зберігати урочистий спокій, коли в церкві читали Євангелії. Повертаючись з церкви, намагалися донести додому «страсну» свічку (її зберігали потім за образами до наступного разу). З нею обходили господарство, підкурювали всі входи і виходи, а заходячи до хати, полум’ям страсної свічки випалювали хрест над вхідними дверима, на сволоці — «щоб лиха нечисть хату минала». Окрім очисних, страсні свічки виконували захисні функції (від страху, грому, блискавки, при хворобі людей або худоби тощо). Особливу оберегову силу, як вірили на Харківщині, мала свічка, що горіла з року в рік дванадцять Страстей. А в інших місцях України вважали, що достатньо свічці горіти в церкві на Страстях три роки підряд під час читання Євангелій. Тоді вона зможе «берегти хату від усього злого».

В Чистий четвер, після читання Євангелій, в церкві замовкали дзвони аж до 23-ї години суботи — на знак суму через смерть Христа на хресті. А люд скликали до церкви спеціальні «клепала» та «калатала» — дерев’яні колоди з молоточками (їх стукіт відганяє нечисть).

На Чистий четвер припадав перший з двох поминальних днів — «Навський Великдень», коли померлі родичі повертаються на землю теж відзначити Великдень. Тиждень вони ходять по землі і тільки на Проводи (неділя, понеділок або вівторок так званого Хоминого тижня) повертаються назад. На Навський Великдень було прийнято розкладати в четвер проти ночі величезні вогні, аби зігріти душі померлих і освітити їм дорогу на службу. Вважалося, що у Чистий четвер душі пращурів приходять додому вечеряти (дорогу туди вказували рушники на воротах). А живі родичі, сідаючи до вечері, дмухали на лаву, аби «не присісти якоїсь душечки». Після вечері для пращурів залишали страви на столі.

— Перед Великоднем кололи кабанів саме у Чистий четвер: «як заколоти кабана в цей день, сало буде чисте, в ньому ніколи не заведеться нічого — ні противного, ні вредного», — продовжує Ніна Главацька. — Крім кабана (кабан — символ сонця в дохристиянстві), різали ще й поросятко, бо за старим звичаєм з паскою в церкві святили й печене порося зі шматком хріну в зубах («щоб міцнішим бути»). В деяких регіонах у четвер пекли паски.

На Великдень обов’язково пекли паски

Страсна п’ятниця. В цей день з церкви виносять плащаницю — тканину, в яку було загорнуте тіло Ісуса після зняття з хреста, та на якій зображено його у труні. Плащаницю тричі обносять навколо церкви. Віряни в цей день нічого не їдять до виносу плащаниці з вівтаря. Замість дзвонів дзвонар двома дерев’яними молотками «виклепує» по цій дошці, сповіщаючи людей про службу Божу. В момент виносу плащаниці діти також стукають ручними калатальцями — це символізує відлякування нечистих сил.

Після церкви родина обідає (все пісне, навіть рибу їсти не можна): на столі капуста, картопля, огірки та ін. Нічого в цей день робити не можна. Великий гріх рубати дрова або що-небудь тесати сокирою. Колись господині в селах робили в цей день дві роботи: пекли паски та садили капусту —то не гріх.

В Західних регіонах паски схожі на круглий хліб, але з орнаментом зверху: то були жайворонок із складеними «вісімкою» крилами, мотив колоса, «баранячі ріжки», квіти тощо. До випікання приступали з молитвою, в тиші і з чистим серцем. Господиня мала бути у новому одязі, місити тісто стоячи — щоб тісто не «сіло», а підійшло. Пасок пекли дуже багато: головну, яку носили освячувати, і багато маленьких, які дарували хрещеникам, нужденним, сиротам. На Закарпатті вірили: як паска в печі добре підросте, то знак хорошого врожаю і сім’я житиме довго. Якщо трісне посередині — у родині хтось помре. Щоб паски були жовтими та гарними, їх загнічували вербою — кидали в піч гілочку освяченої лози. Подекуди господині клали вербу на тісто зверху, щоб паска вийшла висока. І зараз у багатьох селах не впускають нікого до хати, коли господиня займається святковою випічкою — щоб не зурочити: «Будуть стукать дверями, да паска сяде, да не буде рости».

Крашанок має бути тринадцять — дванадцять апостолів і Спаситель

У Великодню суботу в деяких регіонах випікають паски. В основному роблять крашанки або, як кажуть на Київщині, «галунять яйця», а в Карпатах — «сливчать сливки». За народним віруванням, крашанки готують саме в цей день, бо яйця, пофарбовані в п’ятницю, швидко псуються, а «суботні» зберігаються протягом усіх свят. В основному крашанки фарбували у червоний, жовтий, синій, зелений і золотистий кольори. Для жовтого використовували яблуневу кору; для синього — варили проліски. Фарби робились з сушеної ягоди чорної бузини, цибулевого лушпиння, кори дубу тощо. Яєць повинно бути тринадцять (дванадцять апостолів і Спаситель). Частіше крашанки були червоними, бо цей колір нагадує про жертовну кров Спасителя.

Тринадцять яєць носили освячувати на Великдень. В деяких регіонах робили гердан — прикрасу з фарбованих порожніх яєць. На Полтавщині оселю прикрашали дерев'яними птахами-оберегами, яких підвішували до балки.

В основному крашанки фарбували у червоний, жовтий, синій, зелений і золотистий кольори

Продовжували виготовляти писанки (це робилось продовж посту, головне, щоб до Великодня були готові). В середньому їх в родині виготовляли від 30−60. Одну-дві клали на посвячення; 2—3 на кладовище «похристосуватися з покійниками», 1—2 в церкву після мирування; 10—15 роздавалося малим дітям-христівникам; 10—12 вживалося для христосування, а ще дівчата мусили «віддати колодку» парубкам — подарувати писанку хлопцеві, якому симпатизує і якому чіпляла колодку на Масницю.

У деяких регіонах існувала традиція розкладати вогнище на всю Великодню ніч навкруги церкви. Вогнище вважалося святим і мусило згаснути саме. Взагалі воно створювало ілюзію біблійного епізоду, коли апостоли зібралися біля вогню в очікуванні Ісуса…

В суботу готувався великодній кошик, куди могли покласти паски, крашанки, писанки, масло, сир, порося, смаженину, сало та ковбаси, шинку. А ще — мак, ладан, сіль, часник, полин, вино. Паска займала центральне місце, її обкладали крашанками, клали м’ясні продукти, також зерно (ним потім годували курей), молочні продукти. В корзину не попадали гроші, прикраси, ножі. Зараз чого тільки не приносять на освячення — наповнення великоднього кошика залежить від бажання власника…

Частина вірян приходить у храми з суботнього вечора — на всенощну — уже з кошиками, аби після служби освятити їх вміст.

Раніше «ФАКТИ» публікували інтерв’ю з кулінаркою Оксаною Вознюк, яка дала кілька рецептів незвичайних страв, щоб пригостити рідних та близьких на Великдень.

Источник